Попри очевидні спроби затягнути слідство, справу про побиття телеоператора харківської служби новин «Вісті» Вадима Макарюка не закрили лише завдяки суспільному резонансу та підтримці журналістів. Інцидент трапився в червні 2019 року, однак станом на грудень 2020 року ще й досі не відбулося підготовчого судового засідання.
«Це тягнеться більше року, і щоразу виникають незрозумілі перепони, які перешкоджають перейти до повноцінного розгляду справи, – коментує колега Вадима Макарюка журналістка Анна Черненко. – Так, призначене на дев’яте грудня засідання у Київському районному суді Харкова перенесли на тринадцяте січня. Минуле відклали через те, що суддя був на лікарняному. Потім захворів один із підозрюваних. Тому все важче вірити в те, що правосуддя восторжествує. Але іншого не залишається, тому що Вадим і досі через стан здоров’я не може вийти на роботу. Він переніс інсульт і отримав другу групу інвалідності.
До суду, як правило, ходять по можливості всі працівники редакції служби новин «Вісті», а також колеги з інших ЗМІ. Всі вони одностайно пов’язують напад на Вадима з його професійною діяльністю.
«На нього напали, коли він виконував редакційне завдання – знімав конфлікт між підприємцями й адміністрацією ТЦ «Барабашово», в який втрутився «Національний корпус». Нападники не лише побили оператора, а й розтрощили камеру і забрали картку, на яку він знімав відео.
Ми констатуємо, що це далеко не перший випадок прямого чи опосередкованого перешкоджання журналістській діяльності на Харківщині», – йдеться в листі-зверненні медіа-спільноти міста Харкова.
«Нещодавно була річниця передачі справи в суд, – з сумом констатує Анна Черненко. – На щастя, на підтримку Вадима стала Національна спілка журналістів України, яка вимагає від правоохоронних органів забезпечити професійне та ефективне розслідування справи й не дає згаснути суспільному інтересу. Засудила напад на нього й ОБСЄ. Головне – не відпускати цікавість до цієї ситуації, щоб громадська думка не давала порушувати закон».
Не втрачає надію й потерпілий Вадим Макарюк. Каже: після травми став метеозалежним, має серйозні проблеми зі здоров’ям. На запитання, чи вірить він у справедливе розслідування, зітхає: «А що мені залишається робити? Тільки вірити. Якби не колеги, які тримають цю тему в полі зору, мою справу, мабуть, уже давно б поховали. Її не закрили тільки тому, що медійна спільнота не дає це зробити».
