6 серпня, у прес-центрі Національної спілки журналістів Україні (НСЖУ) відбулася публічна лекція головного редактора DND News Agency (Пакистан) Ікрара Харуна, журналіста із 30-річним досвідом роботи, експерта у питаннях збройних конфліктів у різних країнах, що була присвячена фізичній безпеці журналістів під час висвітлення резонансних подій.
Про це повідомив кореспондент Українських Новин з місця події.
Ікрар Харун розповідав про діяльність журналістів в зонах конфлікту та зазначив, що існує хибне сприйняття, що зонами конфлікту є лише зони бойових дій. “Зонами конфлікту є ті зони, в яких відбуваються сутички між збройними угрупованнями, різноманітні трансфери зброї або взагалі там не відбуваються повномасштабні бойові дії, але це все – зони конфлікту”, – пояснив він.
Головний редактор DND News Agency навів приклад, що протягом останніх 10-15 років пакистанські журналісти зазнавали поранень, інколи це призводило до смертей, в таких зонах конфлікту, які насправді фактично не є зонами бойових дій. Зокрема це відбувалося під час сутичок 2 найбільш помітних терористичних угруповань на території Пакістану. Та хоча це не вважається формально війною, існує збройне протистояння та існує зона конфлікту. Ще одна зона конфлікту – це кордон між Індією та Пакистаном, а саме Кашмір. Робота журналістів у Кашмірі пов’язана з величезною кількістю небезпек, зокрема через напади. Хоча формально це знов таки війною не вважається.
З огляду на свій досвід, Ікрар Харун виділяє 2 журналістські професії, представники яких перебувають у найбільшій зоні ризику під час роботи в зонах конфлікту. Перша категорія – це відеооператори, оскільки під час роботи з камерою вони не знають, що відбувається навколо них. “Відповідно оператори схожі, якщо висловлюватися образно, на качку чи на курку, які дивляться лише вперед, – сказав він. – Перше правило, яке ми виробили в Пакистані для відеоператорів, це обов’язкова робота в парах. Якщо один оператор щукає або знімає ексклюзивний матеріал, то повинен бути інший оператор, який буде прикривати спину товариша, щоб уникнути критичних ситуацій”.
“Я спостерігав за подіями на Євромайдані та бачив, що деякі з українських відеооператорів працювали самостійно, наражаючись на великий ризик. Тому ми наголошуємо, що обов’язково треба дотримватись цього важливого правила та працювати в зонах конфлікту парами”, – підкреслив лектор.
Також коли журналіст направляється до зони конфлікту, він має повідомити щонайменше 3 іншим журналістам про те куди, коли від’їзжає та коли маєте повернутися. Якщо до запланованого часу журналіст не повернеться, то буде зрозуміло, що з ним щось трапилося.
“Оскільки якщо Ви потрапите до рук терористів або злочинних чи збройних угруповань, то в першу чергу вони позбавлять Вас засобів зв’язку, щоб ані Ви, ані з Вами не могли зв’язатися. Запам’ятайте, отримання ексклюзивної історії чи кадру не таке важливе, як Ваше життя. Жоден ексклюзивний матеріал не поверне Вас до Вашої родини”, – наголосив виступаючий.
До іншої категорії, що найбільше ризикує, відносяться журналісти-фрілансери. Справа в тому, що журналісти-фрілансери не мають жодної організаційної підтримки, та про це знають як кримінальні угруповання, так й державні структури. Та якщо з фрілансерами щось трапиться, за них не має кому вступитися. Адже фрілансери, не маючи підтримки, часто змушені йти на невиправданий ризик, ризикувати своїм життям.
“Представник державного агентства може сказати собі “треба зупинитися, щоб не ризикувати життям”, фрілансери вимушені шукати ексклюзивний контент, який не наважаться отримати журналісти інших засобів масової інформації. Тому вони найчастіше ризикують своїм життям. Тож маючи нагоду, хочу закликати Національну спілку журналістів України приділити більше уваги саме проблемам журналістів-фрілансерів, оскільки якщо з ними щось трапиться, вони фактично не мають нікого окрім НСЖУ, на кого можна покластися у важку хвилину”, – звернувся Харун до голови НСЖУ Сергія Томіленка.
Крім того, головний редактор DND News Agency вважає, що найбільша зона конфлікту знаходиться в руках кожного з нас – у мобільних телефонах, інших гаджетах та соціальних мережах. Кібербуллінг став величезною проблемою, тролінг та шантаж загрожують журналістам не менше, ніж зброя.
“Наведу приклад з власного життя – один із студентів, який навчався журналістиці у Пакистані, був побитий до смерті через те, що якась група у Facebook почала тролити його та звинувачувати в тому, що він проти ісламу. Це призвело та фатальних наслідків. Для того, щоб запобігти кібербулінгу, ми запровадили наступне правило – по-перше, не мати більше 1 аккаунту у будь-якій соціальній мережі. Та правило №2 – не реагувати негайно на провокаційні повідомлення, що тобі надсилають. Потрібно трохи охолонути, зачекати, а потім відповідати. А краще взагалі не відповідати”, – розповів пакистанський журналіст.
Одна з головних небезпек кібербулінгу полягає в тому, що в реальних конфліктних зонах, в зонах бойових дій людина бачить ворога, а під час кібербулінгу Ви не бачите свого ворога. Ви не знаєте хто атакує та планує на Вас напасти.
Важливо розуміти, що журналісти є не зовсім звичайними людьми та на них лежить певна відповідальність перед суспільством. Тож не потрібно надсилати якихось особистих коментарів дій будь-яких політичних сил. Якщо журналіст має компроментуючі матеріали проти певного політика чи політичної сили, напишіть про це матеріал, зробіть відеосюжет чи яскраву влучну фотографію, оскільки саме це є інструментом комунікації журналіста. Не слід наражатися на небезпеку особисто.
Лектор зазначив, що для журналістів-розслідувачів особливо важливо повідомляти родичам свої маршрути руху. Щоб вони знали, як саме пересувається журналіст (для цього навіть існують спеціальні програми-додатки для мобільних телефонів), коли виходить з дому, коли повертається додому. Бо така інформація в разі викрадення або нападу по дорозі додому надасть більше шансів врятуватися та зберегти життя.
“Журналіст є досить вразливою людиною, але одночасно він же є дуже сильною людиною, якщо знає коли потрібно зупинитися та берегти своє життя. Але пам’ятайте, якщо Вас вб’ють, можливо, з цього влаштують резонансну подію, можливо, на Вашу честь оголосять день пам’яті, але ваші діти, ваші родини втратять Вас назавжди. Тож не намагайтеся бути суперменами, не намагайтеся робити щось надприродне! Пам’ятайте, що ми всі залишаємося звичайними людьми, бережіть себе!” – підсумував Ікрар Харун.
Як повідомляли Українські Новини, за півроку в Україні зафіксовано 36 інцидентів фізичної агресії щодо журналістів.
